Опис досвіду
педагогічної та методичної
діяльності
учителя математики вищої
категорії
Краматорської загальноосвітньої
школи І-ІІІ ступенів № 35 з профільним навчанням Краматорської міської ради
Донецької області
Півторак Рімми
Григорівни
з проблеми:
«Формування візуального мислення
учнів середньої школи
на уроках математики»
«Я мислю, отже, існую»
Рене Декарт
Завданнями
освітньої галузі «Математика» є розкриття ролі та можливостей математики у
пізнанні та описанні реальних процесів і явищ дійсності, забезпеченні
усвідомлення математики як універсальної мови природничих наук та органічної
складової загальнолюдської культури. Саме завдяки математиці можливий розвиток
логічного, критичного та творчого мислення учнів, здатності чітко й аргументовано
формулювати і висловлювати свої судження. Сьогодні, коли у всьому світі
інтенсивно впроваджуються інноваційні та інформаційні технології, роль
математичної підготовки школярів постійно зростає [4].
Саме
тому з 2012 року я працюю над методичною проблемою «Формування візуального
мислення учнів середньої школи на уроках математики». За цей час узагальнила та
систематизувала методи й прийоми розумової діяльності учнів на уроках
математики, які сприяють підвищенню якості математичної освіти.
Актуальність
вивчення візуального мислення як специфічного виду мисленнєвої діяльності
визначається тим, що цей процес займає особливе місце в інтелектуальному і
творчому розвитку особистості. У силу цього, візуальне мислення, його механізми
стають все більш розповсюдженим предметом вивчення в різних областях
психологічного знання: від теорії рішення завдань і винахідництва до досліджень
різних видів творчої діяльності.
Проблемою
візуального мислення в зарубіжній психологічній науці займалися: у
гештальтпсихології (Р. Арнхейм, М. Вертгеймер); вивчення візуального мислення
здійснювалося з позицій екологічного підходу (Дж. Гибсон);
експериментальної психології (Р. Грегорі), когнітивної психології (В.
Адельсон, Дж. Андерсон, А. Джонсен, С. Косслін, Д. Мецлер, Р. Шепард, С.
Чипман, В. Чейз, Х. Саймон, , А. Пайвіо, , М. Фарах, К. Хаймонд, С. Рид та
інші).
Вітчизняні
дослідження візуального мислення проводилися в рамках концептуальних основ
діяльнісного підходу: в інженерній психології (Н. Вергилес, В. Гордон, Д.
Завалішина, В. Зинченко, В. Муніпов, Ю. Стрєлков), як функціональної
системи та її операціональних механізмів (Б. Беспалов, В. Глезер, А. Логвиненко); візуального
моделювання геометричних завдань (І. Ариєвич, В. Пєтухов),
стратегіально-семантичний підхід до вивчення візуального мислення (С. Симоненко).
Аналізу
і систематизації різних аспектів формування та розвитку візуального мислення,
математичного бачення присвячені роботи Р. Арнхейма, М. Башмакова,
Б.Беспалова, Р. Грегорі, В. Зінченко, Д. Пивоварова, Н. Резник, А. Цукаря та
ін.
Сучасні
психолого-педагогічні дослідження проблеми формування і розвитку візуального
мислення учнів концентруються навколо наступних питань: операції та
закономірності невербального мислення; проблеми зорового сприйняття; механізми,
характеристичні особливості візуального мислення; динаміка формування
математичного образу; проблеми передачі інформації та розпізнавання образу.
Дослідники
підтверджують ефективність використання візуалізації в процесі навчання дітей
на всіх його етапах, починаючи з дошкільної ланки.
Н. Манько
наводить наступні аргументи на користь візуалізації навчання:
1. З
психологічних досліджень відомо, що до 90% інформації передається візуальним
способом, але можливості феномена візуалізації не повною мірою реалізуються у
сфері освіти та передачі досвіду молодому поколінню. Побудова на
антропологічній основі дидактичних засобів, адекватних психофізіологічним
властивостям зорового органу і мислення людини, дозволяє найбільш раціонально і
успішно використовувати можливості візуального каналу.
2. У
процесі еволюції засобів візуальної реалізації інформації відбулися серйозні
зміни, які безпосередньо вплинули на організацію і результати
навчально-виховного процесу. Якісні зміни в розвитку освіти і соціальної
свідомості були обумовлені виникненням писемності, розвитком друкарства,
виданням підручників і педагогічної літератури, розробкою дидактичних
посібників, матеріалів, появою Інтернету і розвитком інформаційних технологій,
дистанційних форм освіти та інших нововведень в області створення засобів
передачі інформації, в основі яких лежать механізми зорового сприйняття
інформації і візуально-образного мислення.
3.
Інтенсифікація навчання досягається завдяки можливостям візуалізації
представляти великі обсяги інформації в лаконічній, згорнутій, логічно
організованій формі, зручній і адекватній психофізіології людини.
4.
Зв'язок між здатністю мислення створювати образно-смислові форми, в яких
повинні відображатися характеристики досліджуваного об'єкта, і обмеженість
першої та другої сигнальних систем. Оскільки механізми чуттєво-образного і
вербально-логічного відображення дійсності не можуть уявити, наприклад, такі
властивості об'єктів, як структура образу знання або дії у візуальній формі, то
пізнавальні процеси мають спиратися на когнітивні візуальні форми відображення
знань.
Саме даною обставиною пояснюється інтенсивний
пошук компактних візуальних засобів подання знань (різні знаки, символи,
структурно-логічні схеми, опорні сигнали, таблиці, матриці, фрейми, графи, логіко-смислові
моделі тощо), які можуть забезпечувати протікання психічних процесів
(сприйняття, осмислення, запам'ятовування, відтворення знань та ін.) у високому
темпі і активізувати виконання навчальних дій [6].
У
загальноприйнятому визначенні вказується, що «візуалізація» (від лат. Viso -
дивлюся), «візуальний» (від лат. Visualis - зоровий) означає видимий.
«Візуальні спостереження - вироблені неозброєним оком або за допомогою
оптичного приладу». А візуальне мислення - вид творчого мислення,
продуктом якого є створення нових образів, нових візуальних форм, що несуть
певне змістовне навантаження і роблять знання видимим, а розв’язування
інтелектуальних задач здійснюється з опорою на внутрішні та зовнішні візуальні образи
(В. Гордон).
Однак
спостереження учнями «видимого», тобто наочного дидактичного засобу, - процес
пасивний, при якому «дослідник перебуває поза досліджуваного об'єкта, вивчає
його як би з боку», не вторгаючись, не змінюючи його, а лише споглядаючи.
Однак,
незважаючи на ряд існуючих досліджень візуального мислення в зарубіжній та
вітчизняній науці, ми не можемо сказати, що ця проблематика досить розкрита,
особливо роль візуального мислення в різних видах учбової діяльності.
В
останні десятиліття сформувалися нові тенденції в підході до шкільної
математичної освіти, які виявляють суперечності, що формуються і розвиваються в
процесі його зміни.
Породжений
бурхливим розвитком науки і техніки XXІ століття «інформаційний бум» спричинив
необхідність перебудови освіти в цілому, що породило протиріччя між змістом
шкільної освіти і реальними потребами суспільства в його результатах:
1.
Збільшення в навчальних планах школи кількості предметів, продиктоване
соціальними замовленнями суспільства, відбувається в рамках усталених
тимчасових термінів (як і раніше обмежується 10-11 роками навчання).
Як результат, перевантаження школярів досягає
критичних меж, - виникає реальна загроза їх здоров'ю, знижуються мотиви до
навчання, що призводить до протиріччя відповідно обсягу шкільної освіти і
можливостями учнів, які отримують його.
2. Професійно
написані тексти підручників і навчальних посібників, орієнтовані на роботу
думки, зараз менше залучають школярів, ніж барвиста віртуальна реальність, що
виникає на екрані телевізора або моніторі комп’ютера - логічна складова
навчання поступається місцем візуальному сприйняттю. Методи навчання
недостатньо використовуються в практиці викладання математики, оскільки
вимагають для своєї реалізації набагато більше вчительських зусиль і технічних
засобів, ніж традиційні способи навчання. Таким
чином, наявне протиріччя між загальними цілями освіти і існуючими засобами
досягнення цих цілей.
3.
Дидактичні засоби підтримки навчального процесу є одним з найважливіших
інструментів у роботі вчителя математики. Кількісна недостатність і мала
варіативність цих коштів обмежує свободу вчителя в підборі матеріалу.
Таким
чином, виділяється протиріччя між існуючими формами збереження і передачі
методичного та педагогічного досвіду і тими можливостями, які дають нові
інформаційні технології.
У
різних предметних областях школи все більше вдаються до математичних моделей
для розкриття сутності досліджуваного явища. Неузгодженість програм навчальних
дисциплін призводить до того, що математичні поняття вводяться в нематематичні
навчальні тексти без подання їх хоча б на інтуїтивному рівні, без урахування
можливості їх розуміння школярем на відповідному етапі навчання.
Це
призводить до протиріччя між математичним змістом навчальних текстів природничо-наукових
дисциплін і можливостями школярів до інтерпретації цього змісту в рамках
конкретного шкільного предмета.
На
уроках математики школярі отримують великий обсяг теоретичного матеріалу,
набувають необхідні вміння та навички у вирішенні математичних задач. Однак при
перенесенні отриманих знань в ситуації нематематичного характеру, учні
виявляються не в силах застосувати готові алгоритми в пошуках виходу з глухого
кута.
Дана
невідповідність фактичного матеріалу вмінню використовувати його в нестандартних
умовах все більше і більше оголює протиріччя між репродуктивними і розвиваючими
способами навчання.
Перелічені
протиріччя були виділені на основі отриманих емпіричних даних про
результативність процесу навчання математики, вивчення практики вчителів,
теоретичного аналізу різноманітних літературних джерел (дисертацій, монографій,
статей, підручників і т.д.) і визначили його актуальність.
Актуальність даної проблеми
визначається ще й тим, що перелічені вище протиріччя призвели до необхідності
нового підходу до реалізації принципу наочності в навчанні математики. Стає
необхідним перехід від погляду на наочність як одного з допоміжних засобів
навчання математики до повноцінного використання візуального мислення школяра в
процесі становлення його математичної освіти. Тому, працюючи 23-ій рік учителем
математики Краматорської ЗОШ № 35, своєю головною метою я вважаю розвиток візуального мислення учнів середньої школи
на уроках математики.
Основними завданнями моєї педагогічної
діяльності є :
·
Формування візуального, логічного та латерального
мислення, що розвивають як розумові, так і креативні здібності учнів.
·
Показати, як формування візуального мислення на уроках
математики сприяє покращенню якості розумової діяльності учнів середньої школи.
·
Формування цілісної системи знань з математики засобами
технології візуального мислення.
За
період педагогічної діяльності, окрім існуючих принципів науковості та проблемності,
послідовності та логічності викладання курсу математики, системності,
доступності та наочності навчання, для себе визначила наступні принципи
навчання математики: розвиток візуального мислення; розвиток латерального
мислення для пошуку нестандартних шляхів розв’язання проблем; формування
творчого підходу до навчання через діяльність; проблемність для підвищення
мотивації.
Для розвитку візуального мислення застосовую
наступну технологію:
Завдання якої спрямовані:
·
на формування вміння розрізняти схожі за формою, але
істотно різні за змістом ситуації;
·
на усвідомлення загальної структури об’єкту;
·
на формування просторової уяви;
·
на використанням кольорової гами;
·
на структурування інформації на блоки та її перекладу з
наглядно-образної мови на мову формул, тверджень.
Методи які я застосовую
при застосуванні цієї технології: частково-пошуковий;
дослідницький.
Форми роботи з учнями: індивідуальна,
групова, фронтальна.
Засоби: ІКТ, посібники, роздатковий
матеріал, задачі на готових кресленнях, авторський конструктор для моделювання
просторових об’єктів, авторський збірник завдань, карти знань (майнд-карти)
(див. розділ методична робота).
Для
формування цілісної системи знань з математики засобами технології візуального
мислення застосовую один із
графічних спосіб подачі інформації, даних і знань інфографіку, метою якого є
швидко і чітко підносити складну інформацію. Одна з форм інформаційного
дизайну. Області застосування різноманітні: географія, журналістика, освіта,
статистика... .
Інфографіка здатна не тільки організувати великі обсяги
інформації, але і більш наочно показати співвідношення предметів і фактів в
часі і просторі, а також продемонструвати тенденції змін (зростання, спадання,
збільшення тощо).
Інфографіка - візуалізація даних або ідей, метою якої є донесення складної
інформації до аудиторії швидким і зрозумілим чином. Засоби інфографіки, крім
ілюстрованих зображень, можуть включати в себе графіки, діаграми,
блок - схеми, таблиці, карти,
списки.
Для
реалізації освітніх стандартів також впроваджую навчальні технології, що
забезпечують виконання всіх вищезазначених завдань.
А саме:
І.
Інтерактивні технології навчання як запорука розвитку творчої особистості з
урахуванням її здібностей, потреб та можливостей.
ІІ.
Тестові технології як засіб моніторингу рівня навчальних досягнень учнів та
сформованих життєвих навичок.
ІІІ.
Використання комп’ютерних технологій для підвищення мотивації навчання,
формування вмінь навчатися і критично мислити.
Суть інтерактивного навчання:
навчальний процес організований так, що всіх учасників залучено до процесу
пізнання, формування висновків, створення певного результату, де кожен робить
індивідуальний внесок, обмінюється знаннями, ідеями, способами діяльності. Відбувається
цей процес в атмосфері доброзичливості та взаємопідтримки. Це дозволяє не
тільки отримати нові знання, а й розвиває пізнавальну діяльність, переводить її
в більш високі форми кооперації та співробітництва.
Інтерактивне
навчання дозволяє розв'язати одразу кілька завдань:
1) розвиває комунікативні
вміння й навички;
2)
допомагає встановленню емоційних контактів між учасниками процесу;
3)
забезпечує виховне завдання, оскільки змушує працювати в команді, прислухатися
до думки кожного.
Використання
інтерактиву знімає нервове напруження, дає можливість змінювати форми
діяльності, переключати увагу на основні питання.
Розглянемо
основні методи і прийоми, які я використовую у своїй роботі. Оскільки нові
знання виростають із попередніх, то перш за все постійно поновлюю в пам’яті
учнів опорні знання. Роблю це за допомогою підбору відповідного матеріалу:
експрес-опитування, тестування, робота з опорними конспектами, розв’язування
задач за готовими кресленнями тощо. Вважаю, що дітей обов’язково потрібно навчити
відповідати на запитання, ставити їх один одному. Провожу цю роботу в усіх
класах. Учням пропоную скласти кілька запитань за матеріалом домашньої роботи
(прийом «Доцільне запитання»). Поступово заохочую їх ставити питання, які
починаються словами: «Чому?», «Чи можна?», «Як?», «Що треба, щоб…», «Чи
залежить?», «Чи згодні ви?». Складання запитань у такій формі і пошук
відповідей на них розвивають в учнів бачення проблемних задач в математичному
тексті й одночасно закріплюють знання формул, властивостей, змушують
аналізувати запропоновані в запитанні факти, будувати гіпотези, підбирати
правила, робити правильні висновки.
Широкі
можливості активізації розумової роботи учнів на різних етапах і рівнях дає
робота з підручником і додатковою літературою. Створюю проблемні ситуації, даю
завдання, при яких учні мають самостійно працювати з підручником, вибираючи
інформацію з декількох розділів. Здібний учень пояснює частину нового матеріалу
своїм однокласникам (прийом «Навчаючи - вчуся»). Метод дискусії застосовується
до питань, що вимагають міркувань. Я намагаюся, щоб на уроках учні могли вільно
висловлювати свою думку й уважно слухати думку виступаючих (за звичай це
використовується при доведені теорем, тверджень, геометричних побудов).
У
старших класах з метою кращого виявлення логічної структури нового матеріалу
даю завдання самостійно скласти план доведення теореми, схему розв’язання
задачі, з виконанням установки: мінімум тексту, максимум інформації (активно
використовуючи математичну символіку). При обговоренні поправляємо учнів,
корегуємо їхні міркування, уточнюємо, доповнюємо, відкидаємо все зайве,
несуттєве. Використовуючи цей план, учні успішно відтворюють доведення теорем,
структуру розв’язання задач при виконанні домашнього завдання.
Уміння
конспектувати, складати план відповіді, коментувати текст підручника, знаходити
в ньому основні ідеї, працювати з довідниками, науково-популярною літературою
допомагають формуванню в учнів візуального мислення.
Самостійні роботи з
дидактичними матеріалами організовую таким чином: даю класу конкретне навчальне
завдання та намагаюся довести його до свідомості кожного учня. Тут є свої
вимоги:
1) текст потрібно сприймати на зір (на
слух завдання сприймаються неточно, деталі швидко забуваються, учні змушені
часто перепитувати);
2) потрібно якнайменше часу витрачати
на запис тексту завдання.
Для
цієї мети добре підходять зошити на друкованій основі і збірники завдань для
учнів, а також картки, що включають зразки розв’язання завдань.
У
8-11 класах активно використовую групову роботу. При цьому поділяю клас на
групи, кожна група одержує своє завдання і виконує його. Учням (групам)
видаються картки-завдання, із практичними задачами і вони, порадившись, повинні
розв’язати їх. Наприкінці здійснюється залік. В груповій навчальній діяльності
я керую роботою кожного учня опосередковано, через завдання, які пропоную групі
та які регулюють діяльність учнів.
Мої
стосунки з учнями набувають характеру співпраці, тоді коли я безпосередньо
втручаюся у роботу груп, тому у разі, якщо в учнів виникають запитання, вони
звертаються до мене по допомогу. Це наша спільна діяльність. Відомо, що учням
буває психологічно складно звертатись за поясненням до вчителя і набагато
простіше — до ровесників.
Позитивним
у створенні груп є те, що всі учні цілеспрямовано працюють над ситуативною
проблемою, між учнями виникають розуміння один одного, бажання допомогти,
підказати, підтримати. Учні, що мають низький рівень навченості, також стають
активними учасниками процесу.
Роль
учителя – спрямувати роботу учнів, виявити рівень знань і вмінь, враховувати їх
ідеї. Практикуючи роботу в групах на своїх уроках, я зрозуміла, що створення
груп одного рівня знань є доцільним у процесі вивчення нового матеріалу.
Створення різнорівневих груп доцільніше на уроках закріплення вивченого
матеріалу, коли, опитавши кращих учнів, я можу доручити їм підготувати до
відповіді інших, розібрати готову задачу, пояснити її іншим учням тощо.
Наприклад,
на уроках формування знань та вмінь учні працюють у групах (4 - 6 чоловік) різних
рівнів. Кожна група за певний час повинна розв'язати задачу. Після того як час
закінчився, представник групи захищає ідеї розв'язання задачі. Отримана ним
оцінка, у виставленні й обґрунтуванні якої бере участь увесь клас, ставиться
всім членам групи. Оскільки члени групи не знають наперед, хто з них
відповідатиме, то вони зацікавлені, щоб кожен був добре підготовлений, і це
стимулює їхню ефективну роботу.
Склад
груп можна змінювати, виходячи зі своїх міркувань. Далі група сильних учнів
одержує окреме завдання творчого характеру, а решта учнів пишуть самостійну
роботу, яка складається із завдань, аналогічних розв'язаним. Самостійна робота
перевіряється та оцінюється. При цьому вчитель керується
особистісно-орієнтованим підходом до навчання учнів: кожний отримує посильне і
водночас настільки складне завдання, щоб для його виконання прикласти розумове
напруження.
Слабкий
учень прагне до рівня середнього, середній - до рівня сильного, сильний до
самовдосконалення своїх здібностей. Коли діти працюють разом, вони формують
навички, необхідні для самостійного життя: розв´язувати конфлікти; вміння
активно слухати; критикувати думку, а не того, хто її висловив; аналізувати;
приймати рішення.
Як вид навчальної діяльності школярів, групова
діяльність багатофункціональна. У груповій навчальній діяльності учні показують
високий рівень навченості. Пояснюється це тим, що «в цій роботі слабкі учні
виконують за обсягом будь-яких вправ на 20—30% більше, ніж у фронтальній
роботі. Групова форма роботи сприяє також організації більш ритмічної
діяльності кожного учня» (А.В. Петровський). Також активізувати,
урізноманітнити роботу на уроці можна застосовуючи роботу в парах,
використовуючи різноманітні способи утворення пар (один проти одного – із
сусідом по парті – із тим, хто сидить позаду (спереду)), роботу в трійках,
взаємне навчання. Використовую методику незакінчених речень, «Мозковий штурм»,
«Мікрофон».
У
своїй практиці люблю використовувати питання та завдання з завуальованими
помилками. Вважаю, що такі вправи завжди приводять до зростання активності
учнів та уроці (прийоми «Навмисна помилка», «Еврика»), адже знайти «каверзну»
помилку буває іноді важче, ніж самому розв’язати задачу, а це формує у школярів
критичний напрямок мислення.
Уроки-лекції
є традиційними формами навчання, але грамотно побудовані, вони мають велике
значення для усвідомлення учнями навчального матеріалу. Вступні лекції
використовую на початку вивчення розділів.
Наприклад,
вивчення розділу «Многогранники» можна розпочати зі вступної лекції, на якій
систематизувати необхідні для вивчення даної теми знання про многокутники
(поняття многокутника і його види, елементи многокутника: вершина, сторона,
кут, діагональ, правильні многокутники і способи їх побудови тощо). Далі ввести
поняття многогранника, розглянути види многогранників, способи їх побудови,
сформулювати основні властивості многогранників і окремі з них довести.
Після
цього діяльність учнів можна організувати у традиційній формі (самостійно, під
керівництвом учителя, колективно тощо), спрямувати її на доведення решти
властивостей многогранників з використанням підручника чи консультацій вчителя
та на розв'язування задач.
Вступні
лекції доцільно проводити на початку вивчення курсів планіметрії та
стереометрії. Учитель має можливість широко розкрити мету і завдання курсу,
його практичне значення, історію питань, що зацікавить учнів і активізує їх
навчально-пізнавальну діяльність. Інакше може бути побудована лекція в кінці
вивчення теми, її основна мета - систематизувати та узагальнити набуті знання й
уміння учнів.
Головне завдання учителя-лектора у цьому
випадку – повторити вивчений матеріал, показати зв'язок між окремими фактами,
згрупувавши їх навколо основних ідей та понять. Успіх уроку-лекції значною
мірою залежить від педагогічної майстерності вчителя. Щоб протягом усього
уроку-лекції підтримувати інтерес учнів до вивчення матеріалу, потрібно добре
володіти загальними та спеціальними методами і прийомами навчання.
Вчасно
створена проблемна ситуація, поставлене запитання чи завдання, наведене
порівняння чи контрприклад, багата мова вчителя, його настрій тощо допомагають
забезпечити досягнення мети уроку-лекції.
Основний акцент у
лекції роблю на більш активне включення в процесі мислення зорових образів,
тобто розвитку візуального мислення. Опора на візуальне мислення може істотно
підвищити ефективність пред'явлення, сприйняття, розуміння і засвоєння
інформації, її перетворення в знання. Грунтуючись на досягненнях психологічної
та педагогічної наук в області проблеми візуального мислення, в лекції я значну
частину інформації передаю в наочній формі, розвиваю у слухачів навички та
вміння перетворювати усну та письмову інформацію у візуальну форму. Це повинно
позначитися на якості засвоєння матеріалу, стимулюванні мислення і досягненні
професійних цілей. Процес візуалізації лекційного матеріалу, а також
розкодування його учнями завжди породжує проблемну ситуацію, вирішення якої
пов'язане з аналізом, синтезом, узагальненням, розгортанням та згортанням
інформації, тобто з операціями активної розумової діяльності.
Особливо
сприятливо діють на школярів ситуації успіху, доброзичливий коментар відповіді
на уроці, включення ігрових моментів у шкільні заняття. Багато чого тут з
переліченого можна реалізувати, використовуючи інтерактивні технології.
Сутність інтерактивного навчання полягає в
тому, що навчальний процес відбувається за умов постійної активної взаємодії
усіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання, де учень і вчитель є рівноправними
суб’єктами навчання. Воно ефективно сприяє формуванню цінностей, навичок і
вмінь, створенню атмосфери співпраці, взаємодії, дає змогу педагогу стати
справжнім лідером дитячого колективу.
Важливо
в навчально-виховному процесі передбачати системне використання інтерактивних
методів навчання, досягаючи на кожному етапі і пізнання раціонального
співвідношення парної, групової та самостійної діяльності.
Одним
із завдань шкільної математики є формування в учнів свідомих та стійких
обчислювальних навичок. Оскільки обчислювальна культура є тим необхідним
запасом знань та вмінь, без якого не можливо розв’язати жодної математичної
задачі, то вміння та навички швидко й точно виконувати обчислення є фундаментом
вивчення математики та інших навчальних предметів. Усні вправи є одним із
випробуваних засобів, які сприяють кращому засвоєнню курсу математики в
середній школі. Вони розвивають в учнів уважність, спостережливість, ініціативу,
підвищують дисципліну і збуджують інтерес до роботи. За їх допомогою учитель
встановлює на уроці оперативний і ефективний зворотний зв’язок, який дозволяє
своєчасно контролювати процес оволодіння учнями знаннями і уміннями.
Такі
вправи дають можливість без великих затрат часу багаторазово «програвати»
типові ситуації і прийоми міркувань, систематично підвищувати рівень
просторових уявлень учнів, проводити роботу з формування їх логічної і мовної
культури. Крім того, обчислення активізують пам’ять, увагу учнів, їхні
прагнення до раціональної організації діяльності та інші якості, що впливають
на розвиток особистості.
Не
випадково формування умінь та навичок усного обчислювання є однією з основних
змістовних ліній шкільного курсу математики. Тому, проводячи уроки в 5 – 6
класах, особливу увагу приділяю усному рахунку, при вивченні геометрії
застосовую задачі на готових кресленнях. Добір вправ до уроку потрібно
здійснювати, виходячи з навчально-виховної мети, яку ставить перед собою
вчитель, з урахуванням реальних можливостей учнів і наявності часу для цього.
Форми використання задачного матеріалу на уроках необхідно урізноманітнювати.
Виправдовують
себе, зокрема, такі прийоми: усне повідомлення змісту вправи; проектування
умови задачі за допомогою мультимедійного екрану; використання завдання на
картках або таблицях; постановка задачі на моделях або предметах навколишнього
оточення; математичний диктант та ін. У всіх випадках треба максимально
стимулювати мислення школярів, підводити їх до необхідності співставляти,
порівнювати класифікувати, узагальнювати, конкретизувати, критично відноситися
до тверджень і їх формулювань.
Усні
вправи з геометрії, як і усні вправи з математики й алгебри, є одним із засобів
активізації навчання та розумової діяльності. Вони мають бути органічно
пов’язані з різними видами робіт на уроці, розв’язуванням задач, з обчисленням
площ, об’ємів тіл, допомагати учням засвоїти велику кількість понять і
термінів.
Розвиток візуального
мислення учнів не можлив без активізації їх уваги. Недостатня
увага заважає учням приймати повноцінну участь у колективній роботі на уроці,
приводить до нерозуміння навчального матеріалу, поганого запам'ятовування,
помилок. Завдання вчителя навчитися будувати навчально-виховний процес так, щоб
викликати й підтримувати інтерес до навчального матеріалу, активізувати творчі
здібності учнів, давати учням змогу відчути радість від зроблених «відкриттів»,
подолання перешкод, виховувати бажання активно, власними силами здобувати
знання.
Процес
навчання потрібно обов’язково пов’язувати з особливостями сприйняття та
мислення кожного учня. Застосування елементів технології нейро-лінгвістичного
програмування (НЛП) дає дуже гарні результати. Зупинюсь на деяких прийомах НЛП,
які я часто застосовую в своїй роботі. Під час вивчення нового матеріалу
(наприклад формул скороченого множення, доведення теорем в геометрії тощо), я
пропоную виконати учням наступну вправу: відкриваємо сторінку підручника, на
якій записана формула, або виконане відповідне креслення, закриваємо підручник,
вкладаючи закладку. Знову відкриваємо, дивимось, закриваємо.
Далі
пропоную намалювати пальцем на парті те, що учні побачили та запам’ятали.
Повторюємо цю вправу (3-4 рази), і кожен раз після візуалізації дозволяється
подивитися в підручник і доповнити, уточнити свою візуалізацію. Останній раз
свою візуалізацію учень пише вже в зошиті ручкою. Навіть слабі учні після таких
вправ зацікавлюються, прагнуть запам’ятати та відтворити матеріал, і мета
учителя досягнута.
Ще
один прийом нейро-лінгвістичного програмування – це створення так званих
«якорів» для кращого сприйняття та запам’ятовування інформації. Наприклад при
вивченні десяткових дробів в 5 класі деякі учні погано розуміють роль нулів у
десятковій формі запису числа (0,0045; 0,004500 тощо). Для кращого сприйняття учнями матеріалу був застосований
такий прийом: на стіл поставила підставку для квітів (що знайшлося під рукою) і
на ній розвісила смужки паперу з записами десяткових дробів. Потім взяла великі
ножиці і таємничим голосом сказала учням: «Всі нулі між комою та останньою
цифрою важливі (дотикаємось ножицями до відповідних нулів), а нулі по інший бік
просто… неподобство!» (і відрізаємо ножицями зайві нулі). Коли в подальшому виникало питання з
приводу нулів після коми, то достатньо просто було сказати «ножиці», і учень
все згадував.
Впровадження тестових технологій, як засобу
моніторингу навчальних досягнень учнів та сформованості життєвих навичок.
Ефективна
організація діагностики навчальних досягнень учнів є однією з головних умов
успішного навчання на всіх його етапах. Тестові завдання дозволяють за короткий
час перевірити великий об’єм вивченого матеріалу, швидко діагностувати
оволодіння учнями основного рівня підготовки з окремих тем, а також курсу в
цілому. Тести містять завдання, які дозволяють перевірити рівень логічного,
проблемного, комбінаторного, візуального
мислення учнів і здійснити контроль за рівнем їх навчальних досягнень. Тести
допомагають вчителю охопити широке коло дій, прийомів діяльності, які підлягають
діагностуванню, виявити рівні засвоєння учнями навчального матеріалу. Саме ці
переваги роблять тести оптимальними для діагностики з метою коригування
математичної підготовки. Особливо доцільними, в практиці, вони є на етапі
завершення роботи над окремим навчальним блоком.
Тестові завдання застосовую і в індивідуальному порядку і для класу загалом.
Останнім часом більш ефективними вважаю тестові завдання в електронному
вигляді, хоча й у них є свої недоліки. Іноді учні намагаються просто вгадати відповідь.
Для того щоб уникнути таких випадків, працюю над різними формами тестів.
Основним
призначенням тестового оцінювання є
виявлення прогалин у підготовці учнів і проектування заходів для їх усунення,
тому розглядаю тестування як одну з форм діяльності, яка дає можливість:
1) підвищити пізнавальну
діяльність учнів;
2) підвищити якість
навчального процесу, адже, за даними соціологічних досліджень, підтримуючи
увагу учня шляхом урізноманітнення форм роботи, відсоток запам’ятовування
збільшується ( приблизно до 75%);
3) залучити до
діагностування на уроці всіх учнів;
4) здійснити моніторинг
рівня навчальних досягнень учнів, виявити прогалини з метою подальшого
коригування навчального процесу.
5) здійснити якісну
підготовку до незалежного зовнішнього оцінювання, яке є орієнтиром під час використання тестових технологій з
математики.
Мною
у складі авторського колективу учителів міста розроблені завдання в тестовій
формі «Тренувальні вправи у форматі зовнішнього незалежного оцінювання» 9-11
класи. Впровадження тестових технологій на уроках дає можливість здійснити
якісну підготовку учнів до зовнішнього незалежного оцінювання. За
результатами ЗНО 2014 – 2015 навчального року мої випускники мають показники
високого – 61% та достатнього рівня – 39%.
Використання комп’ютерних технологій для
підвищення мотивації навчання, формування вмінь навчатися і критично мислити.
Вважаючи
актуальною проблему інформатизації навчального процесу, при викладанні
математики також використовую комп’ютерні технології.
Використання комп'ютера під час
вивчення математики дає наочні уявлення про досліджувані поняття,
закономірності, функції, геометричні фігури, що сприяє розвитку візуального
мислення учнів. Тому використовую комп’ютерні технології як засіб для візуалізації досліджуваних математичних об’єктів, виразів,
ілюстрації методів побудови. Використання комп’ютерних технологій сприяє
візуалізації об’єкта дослідження, демонстрації його властивостей, уникненню
рутинних дій, пов'язаних із створенням допоміжних зображень; представлення
навчального матеріалу ілюстраціями (графіками, схемами, таблицями), в тому
числі різного педагогічного призначення (для формування інтересу учнів щодо
теми пропонованого заняття, візуального супроводу або пояснення виконуваних
виразів, демонстрації прикладів застосування здобутих знань у житті).
Серед існуючих комп’ютерних засобів
навчання впроваджую: презентації, електронні енциклопедії, програми-тренажери,
системи віртуального практикуму, програмні системи контролю знань, електронні підручники.
Використовую власні і підготовлені учнями комп´ютерні
презентації (PowerPoint).
Безперечною
перевагою системи шкільної освіти як в минулому так і зараз є орієнтація занять
на такі традиційні етапи вивчення нового матеріалу, як пояснення вчителем нової
теми, розв′язування прикладів, вправ або задач на закріплення нового матеріалу,
перевірка та контроль знань учнів з вивченої теми.
На
мою думку, до кожного з цих етапів можна застосувати певні елементи роботи з
комп′ютером. Так, на уроках засвоєння нових знань, узагальнення, систематизації
вмінь, навичок та комбінованих уроках корисно запроваджувати використання
презентацій (PowerPoint) з певної теми. Це викликає інтерес учнів до вивчення
даного матеріалу, спонукає до творчої та дослідницької діяльності дітей.
При
вивченні нового матеріалу в 5-6 класах корисним в роботі є використання ППЗ
(педагогічний програмний засіб) «Математика, 5 клас» та «Математика, 6 клас».
Кожен урок даного ППЗ містить малюнки, схеми, анімації, відеофрагменти,
текстові пояснення, звуковий супровід, зразки виконання математичних завдань,
тощо.
Самостійно
намагаюсь створювати цифрові освітні ресурси з математики («Геометрія 7 клас»,
«Задачі з геометрії 7 клас», «Електронні тести з геометрії 7 клас» «Електронні
тести з алгебри 10 клас»). З одного боку, це потужний інструмент для отримання
дитиною найрізноманітнішої інформації, з іншого - ефективний засіб підвищення
інтересу до навчання, а також мотивації, наочності, науковості тощо.
Застосування цифрових освітніх ресурсів на уроках у поєднанні з іншими формами
й методами дає можливість значно підвищити ефективність навчально-виховного
процесу.
Окремими
програмами передбачено покрокову перевірку розв’язування завдань, що забезпечує
миттєвий зворотний зв’язок. Ефективними є динамічні моделі, які забезпечують
наочність та ефективність сприйняття навчального матеріалу, особливо з курсу
стереометрії.
Використання
електронних програмних засобів дозволяють
реалізувати:
1) використання одночасного
матеріалу різних рівнів складності, тим самим організовувати диференційований підхід до навчання, оскільки
більшість друкованих підручників розрахована на відповідний вихідний рівень
підготовки учнів і передбачає кінцевий рівень навченості;
2) підвищення мотивації
навчальної діяльності за рахунок мультимедійних технологій: анімаційного та
звукового супроводу, гіперпосилань і т.д.;
3) забезпечення
поліваріативності, різнорівневості діагностичних завдань, в тому числі в
інтерактивному режимі;
4) здійснення дистанційного
навчання завдяки мобільності комплексів;
5) дотримання принципу
вертикального вивчення навчального матеріалу за окремими змістовими лініями
(наприклад, функції, рівняння тощо), що забезпечує грамотну систематизацію
знань з конкретних тем та якісну підготовку до вступу у ВНЗ;
6) здійснення змістовної,
процесуальної, керуючої та діагностичної функції, на відміну від друкованих
підручників, які містять лише змістовну та процесуальну.
Результатом
постійного впровадження в навчальний процес перерахованих форм і методів роботи
є досягнення високих результатів у навчанні, активна щорічна участь дітей у
Міжнародному математичному конкурсі «Кенгуру», в олімпіадах з математики. Мої
вихованці охоче беруть участь у позакласних заходах з математики, залюбки
готуються до проведення щорічного предметного тижня.
Використовуючи
перераховані методи навчання, які спрямовані на активізацію розумової
діяльності школярів, переконалась, що учні краще стали застосовувати набуті
знання і навички на практиці, набули комунікативних навичок. Зростає інтерес
учнів до знань, зростає самоповага.
Тому
впевнена – за активними методами навчання – майбутнє. Постійне впровадження їх
у практику роботи активізує і підвищує ефективність процесу навчання робить
його значущим, орієнтованим на особистість учня. Щорічне опитування учнів
показує, що в дітей значно зростає пізнавальний інтерес до предмета
«математика». Таким чином намагаюсь створити всі можливі умови для розумового
розвитку, розвитку творчих здібностей, самореалізації своїх вихованців.
Отже,
я ще раз переконалася, що з готовими здібностями діти не народжуються. Тому їх
постійно потрібно розвивати. А засвоєння дітьми знань із математики, є
необхідною основою для вдосконалення та розвитку їх початкових математичних
здібностей. Творчі здібності, як і інші здібності людини, вимагають постійного
тренування.
Завдання
вчителя – збудити здібності своїх учнів, виховати в них сміливість думки і
впевненість у тому, що вони розв’яжуть кожну задачу, у тому числі і творчого
характеру.
Говорячи
словами видатного педагога В.О. Сухомлинського, саме «школа повинна допомогти
дитині розкрити свої потенційні можливості, стимулювати до саморозвитку та
самовдосконалення».
Тому
цілком згодна зі словами К. Ушинського «Учень – це не посудина, яку треба
наповнювати, а факел, який треба запалити».
ЛІТЕРАТУРА
1.Безуглий
Д. Огляд програмного забезпечення для створення інтелект-карт / Матеріали ІІ
Всеукраїнської науково-практичної конференції «Наукова діяльність як шлях
формування професійних компетентностей майбутнього фахівця» (НПК-2014), м.
Суми, 3-4 грудня 2014 р. – Суми : ВВП «Мрія», 2014. – Том 1. – С.126-127.
2.
Безуглий Д. Прийоми візуального подання навчальної інформації // Фізико-математична
освіта. Науковий журнал.– Суми: СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2014. –No 2(3). – С.
7-15.
3. Блейк, С. Пейп, С. Чошанов, М.А. Использование достижений
нейропсихологии в педагогике США // Педагогика. – № 5. – 2004. – С. 85-90.
4. Державний стандарт базової і повної загальної середньої
освіти (галузь «Математика»), затверджений постановою Кабінету Міністрів
України від 23 листопада 2011 року № 1392.
5.
Калашник І.І Стимулювання особистісного розвитку учнів на уроках математики за
допомогою інтерактивного навчання. // Математика в школах України. .- 2010. –
лютий № 5. – С.2-6.
6. Манько Н.Н. Когнитивная визуализация дидактических объектов
в активизации учебной деятельности // Известия алтайского государственного университета.
Серия: Педагогика и психология. – № 2. – 2009. – С. 22-28.
7.
Симоненко С.М. Психологія візуального мислення: Автореф. дис. докт. психол. наук. – Х.:ХНУ, 2005. – 38с.
8.
Слобода К.Д. Упровадження ІКТ у навчально-виховний процес / К.Д. Слобода //
Управління школою. – 2015. – № 10 – 12 . – С. 79 – 86.
Немає коментарів:
Дописати коментар