Опис досвіду роботи 1

Активізація розумової діяльності учнів на уроках математики як складова процесу підвищення якості математичної освіти

Математика займає в системі наук особливе місце. Математика з її специфічним змістом є засобом розвитку теоретичного мислення учнів, і тим самим вона забезпечує повноту інтелектуального формування особистості. З однієї сторони якісне знання математики забезпечує готовність учнів до застосування математики в інших областях, з іншої сторони виступає в ролі системообразуючої ланки, істотно впливаючи на інтелектуальну готовність учнів до подальшого навчання, а також на зміст та методики викладання багатьох шкільних предметів. Якісна математична освіта суттєвим чином впливає на економічний потенціал країни, і світовий досвід показує, що порівняльно невеликі вкладення в математичну освіту багатократно окупаються за рахунок росту ефективності економіки країни. Тому можна з упевненістю стверджувати, що актуальною проблемою є підвищення якості освіти в цілому та математичної освіти особливо. Ця необхідність зумовлена потребою суспільства для збереження свого потенціалу та розвитку в майбутньому. Отож, поряд із озброєнням учнів певною сумою знань, умінь і навичок, важливого значення набуває навчання їх методам творчої, розумової і практичної діяльності, методам і прийомам пізнання, оскільки в наш час сфера діяльності людини незмірно зросла. Нажаль, з року в рік ми все більше спостерігаємо не досить приємний факт: бажання вчитися у дітей все меншає. Школярі не вміють вчитися і долати труднощі навчальної діяльності. Навчання - це нелегка праця, яка вимагає від учнів багатьох спеціальних навичок, чимало сили волі, без чого неможливо досягти успіху у навчанні. Ця проблема постала перед сучасною школою і потрібно шукати шляхи її подолання.

Мета досвіду: виділити способи активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках математики на основі вивчення основних методів стимулювання розумової активності , розробити свою систему методів і прийомів, що сприяють активізації розумової діяльності учнів.

Свідомість і активність учнів - це один із принципів навчання, що включає роз'яснення мети і завдань навчального предмету, значення його для вирішення життєвих проблем, для перспектив самого учня. Саме так розглядають активізацію пізнавальної діяльності В.Г. Бондаревський, , С.У. Гончаренко, Б.С. Кобзар, Г.С. Костюк, Н.Г. Ничкало, О.Я. Савченко. Активізація пізнавальної діяльності учнів сприяє позитивному ставленню до навчання, інтересу до навчального матеріалу. 

 Р. Фейнман (американський фізик) сказав: «Математика - це знаряддя для міркування. У ній сконцентровані мислення багатьох людей». Провідна ідея в моїй педагогічній і методичній практиці — максимально розкрити перед учнем спектр застосування математичних знань, передати своє захоплення предметом вихованцям. Саме в цьому аспекті я розумію один із принципів дидактики в навчанні математики, а саме: принцип свідомості, активності й самостійності. Цей принцип полягає в цілеспрямованому, активному сприйманні явищ, що вивчаються, їх осмисленні, творчій переробці й застосуванні. Реалізація цього принципу має на меті виконання таких умов:

а) відповідність пізнавальної діяльності учнів закономірностям процесу учіння;

б) пізнавальна активність учнів у процесі учіння;

в) осмислення учнями процесу учіння;

г) оволодіння учнями прийомами розумової діяльності в процесі пізнання нового.

Активність є дієвий стан учня, який характеризується прагненням до учіння, напругою і проявом волі в процесі оволодіння знаннями. Загальний зміст вимоги активної навчально-пізнавальної діяльності учнів полягає в тому, що ця вимога має два аспекти: внутрішній (психолого-педагогічний) і зовнішній (організаційний). Внутрішній аспект активної навчальної діяльності школярів полягає в тому, що вона визначається такими компонентами, як інтерес до навчання, ініціативність у навчальній роботі, пізнавальна самостійність, напруження фізичних і розумових сил для розв'язання поставленої пізнавальної задачі. Розвиток цих компонентів і складає необхідну умову організації активної навчально-пізнавальної діяльності учнів. Зовнішній аспект активної навчальної діяльності школярів полягає в тому, що до цієї діяльності необхідно залучити всіх учнів даного класу, створити відповідні умови, технічне  забезпечення.
 Переді мною, як , мабуть, і перед кожним вчителем часто постає питання: як підвищити рівень і якість математичної освіти сучасних школярів? Як прищепити дітям любов до математики на все життя? Як привести дитячий розум в порядок, якщо  сама дитина цьому противиться?

Я вважаю, що зробити це можливо непомітно для самого учня, шляхом врахування його психологічних та фізичних особливостей, впливаючи на його внутрішні, підчас скриті відчуття та емоції. Допомогти в цьому можуть сучасні технології активного навчання та використання техніки нейро-лінгвістичного програмування. Джанет Вос зазначає: " Навчання має бути захоплюючим, швидким і наповненим змістом, а ще - охоплювати релаксацію, дії, стимули, емоції і задоволення".

Використання активних форм і методів навчання безперечно має багато переваг і сприяє залученню учня до активної участі у процесі навчання, активізує його розумову діяльність. Вони відкидають одноманітність, посилюють інтерес до предмета, розвивають творче, продуктивне мислення, вчать культурі спілкування, поліпшують міжособистісні взаємини, краще реалізують єдність навчання, виховання і розвитку учнів. Уміння і бажання навчатися – це той фундамент, який маю закласти, як учитель.

Коли діти з початкової школи приходять до мене у 5 клас, намагаюся не наводити нудьгу «сухим» викладанням «сухих» параграфів підручника, а пробую ненав’язливо «закохати» в математику. Переді мною діти, і я граюся разом з ними. Мотив гри сприяє створенню додаткових умов для активної розумової діяльності учнів, підвищує концентрацію уваги, наполегливість, працездатність, створює додаткові умови для виникнення відчуття успіху, задоволення, почуття колективізму. Навчаю дітей не боятися помилок. Розумні люди тому й розумні, що прийшли до мудрості через свої помилки і поразки. Навчаю робити висновки, узагальнювати, прищеплюю потрібні для роботи навички. Оскільки нові знання виростають із попередніх, то перш за все постійно поновлюю в пам’яті учнів опорні знання. Роблю це за допомогою підбору відповідного матеріалу: експрес-опитування, тестування, робота з опорними конспектами, розв’язування задач за готовими кресленнями тощо. Вважаю, що дітей обов’язково потрібно навчити відповідати на запитання, ставити їх один одному. Провожу цю роботу в усіх класах. Учням пропоную скласти кілька запитань за матеріалом домашньої роботи (Прийом «Доцільне запитання»). Поступово заохочую їх ставити питання, які починаються словами: «Чому?», «Чи можна?», «Як?», «Що треба, щоб…», «Чи залежить?», «Чи згодні ви?») Складання запитань у такій формі і пошук відповідей на них розвивають в учнів бачення проблемних задач в математичному тексті й одночасно закріплюють знання формул, властивостей, змушують аналізувати запропоновані в запитанні факти, будувати гіпотези, підбирати правила, робити правильні висновки.

Широкі можливості для активізації розумової діяльності учнів на різних етапах  дає робота з підручником і додатковою літературою. Створюю ситуації, при яких учні повинні самостійно працювати з підручником, вибираючи інформацію з декількох розділів. Здібний учень пояснює частину нового матеріалу своїм однокласникам (прийом «Навчаючи-вчуся»).Метод дискусії застосовується до питань, що вимагають міркувань. Я намагаюся, щоб на уроках діти могли вільно висловлювати свою думку й уважно слухати думку виступаючих(за звичай це використовується при доведені теорем, тверджень, геометричних побудов).

У старших класах з метою кращого виявлення логічної структури нового матеріалу даю завдання самостійно скласти план доведення теореми, схему розв’язання задачі, з виконанням установки: мінімум тексту, максимум інформації (активно використовуючи математичну символіку). При обговоренні поправляємо учнів, корегуємо їхні міркування, уточнюємо, доповнюємо, відкидаємо все зайве, несуттєве. Використовуючи цей план, учні успішно відтворюють доведення теорем, структуру розв'язання задач при виконанні домашнього завдання. Уміння конспектувати, складати план відповіді, коментувати текст підручника, знаходити в ньому основні ідеї, працювати з довідниками, науково-популярною літературою допомагають формуванню у учнів теоретичного образно-предметного мислення.

Самостійні роботи з дидактичними матеріалами організую таким чином: даю класу конкретне навчальне завдання, та намагаюся довести його до свідомості кожного учня. Тут є свої вимоги:

1) текст потрібно сприймати на зір (на слух завдання сприймаються неточно, деталі швидко забуваються, учні змушені часто перепитувати);

2) потрібно якнайменше часу витрачати на запис тексту завдання.

Для цієї мети добре підходять зошити на друкованій основі і збірники завдань для учнів, а також картки, що включають зразки розв’язання завдань.

Активно застосовую в своїй роботі тестові технології. Тестові завдання застосовую і в індивідуальному порядку і для класу загалом. Останнім часом більш ефективними вважаю тестові завдання в електронному вигляді, хоча й у них є свої недоліки. Іноді учні намагаються просто вгадати відповідь. Для того щоб уникнути таких випадків, працюю над різними формами тестів.

У 8-11 класах активно використовую групову роботу. При цьому поділяю клас на групи, кожна група одержує своє завдання і виконує його. Учням (групам) видаються картки-завдання з  задачами і вони, порадившись, повинні розв’язати їх. Наприкінці здійснюється залік.  В груповій навчальній діяльності я керую роботою кожного учня опосередковано, через завдання, які пропоную групі, та які регулюють діяльність учнів. Мої стосунки з учнями набувають характеру співпраці,  у разі, якщо в учнів виникають запитання, вони звертаються до мене по допомогу. Це наша спільна діяльність. Відомо, що учням буває психологічно складно звертатись за поясненням до вчителя і набагато простіше — до ровесників.  Позитивним у створенні груп є те, що всі учні цілеспрямовано працюють над ситуативною проблемою, між учнями виникають розуміння один одного, бажання допомогти, підказати, підтримати. Учні, що мають низький рівень навченості, також стають активними учасниками процесу. Роль учителя – спрямувати роботу учнів, виявити рівень знань і вмінь, враховувати їх ідеї.    Практикуючи роботу в групах на своїх уроках, я зрозуміла, що створення груп одного рівня знань є доцільним у процесі вивчення нового матеріалу. Створення різнорівневих груп доцільніше на уроках закріплення вивченого матеріалу, коли, опитавши кращих учнів, я можу доручити їм підготувати до відповіді інших, розібрати готову задачу, пояснити її іншим учням тощо.
 Наприклад, на уроках формування знань та вмінь учні працюють у групах (4-6 чоловік) різних рівнів. Кожна група за певний час повинна розв'язати задачу. Після того як час закінчився, представник групи захищає ідеї розв'язання задачі. Отримана ним оцінка, у виставленні й обґрунтуванні якої бере участь увесь клас, ставиться всім членам групи. Оскільки члени групи не знають наперед, хто з них відповідатиме, то вони зацікавлені, щоб кожен був добре підготовлений, і це стимулює їхню ефективну роботу. Склад груп можна змінювати, виходячи зі своїх міркувань. Далі група сильних учнів одержує окреме завдання творчого характеру, а решта учнів пишуть самостійну роботу, яка складається із завдань, аналогічних розв'язаним. Самостійна робота перевіряється та оцінюється. При цьому вчитель керується особистісно-орієнтованим підходом до навчання учнів: кожний отримує посильне і водночас настільки складне завдання, щоб для його виконання прикласти розумове напруження. Слабкий учень прагне до рівня середнього, середній - до рівня сильного, сильний до самовдосконалення своїх здібностей. Коли діти працюють разом, вони формують навички, необхідні для самостійного життя:

•    розв´язувати конфлікти;
•    вміння активно слухати;
•    критикувати думку, а не того, хто її висловив;
•    аналізувати;
•    приймати рішення.

   Як вид навчальної діяльності школярів, групова діяльність багатофункціональна. У груповій навчальній діяльності учні показують високий рівень навченості. Пояснюється це тим, що «в цій роботі слабкі учні виконують за обсягом будь-яких вправ на 20—30% більше, ніж у фронтальній роботі. Групова форма роботи сприяє також організації більш ритмічної діяльності кожного учня" (А.В. Петровський).
 Також активізувати, урізноманітнити роботу на уроці можна застосовуючи роботу в парах, використовуючи різноманітні способи утворення пар (один проти одного – із сусідом по парті – із тим, хто сидить позаду (спереду)), роботу в трійках, взаємне навчання. Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умов постійної активної взаємодії усіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання, де учень і вчитель є рівноправними суб’єктами навчання. Воно ефективно сприяє формуванню цінностей, навичок і вмінь, створенню атмосфери співпраці, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячого колективу. Важливо в навчально-виховному процесі передбачати системне використання інтерактивних методів навчання, досягаючи на кожному етапі пізнання раціонального співвідношення парної, групової та самостійної діяльності. 

   Упровадження інформаційно-комунікаційних технологій у навчання - це не данина моді, а необхідність сьогодення. Однак реалізація цього підходу вимагає створення відповідних організаційних умов, спеціапльного навчально-методичного забезпечення. У своїй роботі я користуюсь педагогічним програмним засобом «Математика, 5 клас» та «Математика, 6 клас». Кожен урок даного ППЗ містить малюнки, схеми, анімації, відеофрагменти, текстові пояснення, звуковий супровід, зразки виконання математичних завдань, тощо. Самостійно намагаюсь створювати цифрові освітні ресурси з математики («Геометрія 7 клас», «Задачі з геометрії 7 клас», «Електронні тести з геометрії 7 клас» «Електронні тести з алгебри 10 клас»). У своїй практиці я використовую програмні засоби та власні і підготовлені учнями комп´ютерні презентації (PowerPoint). Безперечною перевагою системи шкільної освіти як в минулому так і зараз є орієнтація занять на такі традиційні етапи вивчення нового матеріалу, як пояснення вчителем нової теми, розв′язування прикладів, вправ або задач на закріплення нового матеріалу, перевірка та контроль знань учнів з вивченої теми. На мою думку, до кожного з цих етапів можна застосувати певні елементи роботи з комп′ютером. Так, на уроках засвоєння нових знань, узагальнення, систематизації вмінь, навичок та комбінованих уроках корисно запроваджувати використання презентацій (PowerPoint) з певної теми. Це викликає інтерес учнів до вивчення даного матеріалу, спонукає до творчої та дослідницької діяльності дітей.  З одного боку ІКТ - це потужний інструмент для отримання дитиною найрізноманітнішої інформації, з іншого - ефективний засіб підвищення інтересу до навчання, а також мотивації, наочності, науковості тощо.  Застосування цифрових освітніх ресурсів на уроках у поєднанні з іншими формами та методами дає можливість  активізувати розумову діяльність учнів, значно підвищити ефективність навчально-виховного процесу.

 У своїй  практиці часто використовую питання та завдання з завуальованими помилками. Вважаю, що такі вправи завжди приводять до зростання активності учнів та уроці (прийоми «Навмисна помилка», «Еврика»), адже знайти “каверзну” помилку буває іноді важче, ніж самому розв’язати задачу, а це спонукає до розумової роботи, формує у школярів критичний напрямок мислення.

Одним із завдань шкільної математики є формування в учнів свідомих та стійких обчислювальних навичок. Оскільки обчислювальна культура є тим необхідним запасом знань та вмінь, без якого неможливо розв’язати жодної математичної задачі, то вміння та навички швидко й точно виконувати обчислення є фундаментом вивчення математики та інших навчальних предметів. Усні вправи є одним із випробуваних засобів, які сприяють кращому засвоєнню курсу математики в середній школі. Вони розвивають в учнів уважність, спостережливість, ініціативу, підвищують дисципліну і збуджують інтерес до роботи. За їх допомогою учитель встановлює на уроці оперативний і ефективний зворотний зв’язок, який дозволяє своєчасно контролювати процес оволодіння учнями знаннями і уміннями. Такі вправи дають можливість без великих затрат часу багаторазово «програвати» типові ситуації і прийоми міркувань, систематично підвищувати рівень уяви учнів, проводити роботу з формування їх логічної і мовної культури. Крім того, обчислення активізують пам’ять, увагу учнів, їхнє прагнення до раціональної організації діяльності та інші якості, що впливають на розвиток особистості. Невипадково, що формування умінь та навичок усного обчислювання є однією з основних змістовних ліній шкільного курсу математики, тому приділяю цоьму значну увагу.
  Дуже важливим вважаю розвивати "візуальне мислення" учнів, вміння працювати з візуальною інформацією. Для учителів математики не новина, що є учні, яким складно проводити аналіз візуальної інформації. Для цього пропоную системи усних вправ, які спрямовані самє на розв'язання цієї проблеми. Вони мають бути органічно пов’язані з різними видами робіт на уроці, розв’язуванням задач, з обчисленням площ, об’ємів тіл, допомагати учням засвоїти велику кількість понять і термінів. Форми подачі задачного матеріалу на уроках намагаюсь урізноманітнювати. Виправдовують себе, зокрема, такі прийоми: проектування умови задачі за допомогою мультимедійного екрану, використання завдання на картках або таблицях, постановка задачі на моделях або предметах навколишнього оточення,  при вивченні геометрії застосовую задачі на готових кресленнях тощо. У всіх випадках треба максимально стимулювати мислення школярів, підводити їх до необхідності співставляти, порівнювати класифікувати, узагальнювати, конкретизувати, критично ставитися до тверджень і формулювань. 
Активізація розумової діяльності учнів неможлива без активізації їх уваги. Недостатня увага заважає учням приймати повноцінну участь у колективній роботі на уроці, призводить до нерозуміння навчального матеріалу, поганого запам'ятовування, помилок. Важливою умовою активізації та підтримування  уваги є забезпечення мотиваційної сторони навчальної діяльності, вироблення позитивного ставлення до того, що пізнається, і до самого процесу пізнання.

 В діяльності учнів важливішим є не результат, до якого вони приходять, а ті шляхи, способи мислення, за допомогою яких вони одержують цей результат. Тому процес навчання намагаюсь  обов’язково пов’язувати з особливостями сприйняття та мислення кожного учня. Застосування елементів технології  нейро-лінгвістичного програмування ( НЛП) дає дуже гарні результати. НЛП сьогодні уже засвідчило свою ефективність у всіх сферах життєдіяльності, зокрема й в освіті. Зупинюсь на деяких прийомах НЛП, які я часто застосовую в своїй роботі. Під час вивчення нового матеріалу (наприклад формул скороченого множення, доведення теорем в геометрії тощо), я пропоную виконати учням наступну вправу: відкриваємо сторінку підручника, на якій записана формула, або виконане відповідне креслення, закриваємо підручник, вкладаючи закладку. Знову відкриваємо, дивимось, закриваємо. Далі пропоную намалювати пальцем на парті те, що учні побачили та запам’ятали. Повторюємо цю вправу ( 3-4 рази), і кожен раз після візуалізації дозволяється подивитися в підручник і доповнити, уточнити свою візуалізацію. Останній раз свою візуалізацію учень пише  вже в зошиті ручкою. Навіть слабі учні після таких вправ зацікавлюються, прагнуть запам’ятати та відтворити матеріал, і мета учителя досягнута. Ще один прийом нейро-лінгвістичного програмування – це створення так званих «якорів» для кращого сприйняття та запам’ятовування інформації.  Наприклад при вивченні десяткових дробів в 5 класі деякі учні погано розуміють роль нулів у десятковій формі запису числа ( 0,0045; 0,004500 тощо). Для кращого сприйняття учнями матеріалу був застосований такий прийом: на стіл поставила підставку для квітів( що знайшлося під рукою) і на ній розвісила полоски паперу з записами десяткових дробів. Потім взяла великі ножиці і таємничим голосом сказала учням: «Всі нулі між комою та останньою цифрою важливі (дотикаємось ножицями до відповідних нулів), а нулі по інший бік просто… неподобство!»(і відрізаємо ножицями зайві нулі). Коли в подальшому виникало питання з приводу нулів після коми, то достатньо просто було сказати «ножиці», і учень все згадував.

 Своє завдання, як учителя, бачу в тому, щоб будувати навчально-виховний процес так, щоб викликати й підтримувати інтерес до навчального матеріалу, підтримувати розумову активність учнів, давати учням змогу відчути радість від зроблених «відкриттів», подолання перешкод, виховувати бажання активно, власними силами здобувати знання. Активізація розумової діяльності учнів та їх зацікавленість процесом і результатами навчальної праці забезпечується не окремими фрагментарними заходами, а якісною організацією всіх компонентів навчального процесу: цільового, мотиваційно-стимулюючого, змістового та оцінювально-результативного.  Результатом постійного впровадження в навчальний процес перерахованих форм і методів роботи є досягнення високих результатів у навчанні, активна щорічна участь дітей у Міжнародному математичному конкурсі «Кенгуру», в олімпіадах з математики, і зайняті ними призові місця. Мої вихованці охоче беруть участь у позакласних заходах з математики, залюбки готуються до проведення щорічного предметного тижня. Використовуючи  представлені в досвіді методи навчання, які спрямовані на активізацію розумової діяльності школярів, переконалась, що динаміка результативності навчання позитивна, що  учні краще стали застосовувати набуті знання і навички на практиці, набули комунікативних навичок. Зростає інтерес учнів до знань, зростає самоповага. Тому впевнена – за цими перспективними методами навчання – майбутнє. Постійне впровадження їх у практику роботи активізує розумову діяльність учнів і підвищує ефективність процесу навчання, робить його значущим, орієнтованим на особистість учня. Щорічне опитування учнів показує, що в дітей значно зростає пізнавальний інтерес до предмета «математика». Таким чином намагаюсь створити всі можливі умови для розумового розвитку, розвитку творчих здібностей, самореалізації своїх вихованців.  Адже, говорячи словами видатного педагога В.О. Сухомлинського, саме «школа повинна допомогти дитині розкрити свої потенційні можливості, стимулювати до саморозвитку та самовдосконалення». Також цілком згодна зі словами К.Ушинського «Учень – це не посудина, яку треба наповнювати, а факел, який треба запалити».

 Список використаних джерел

1. Аніпонова М. Активізація творчої діяльності учнів на уроках математики. // Математика. – 2009. – Червень. № 23. – С. 3–6..

2. Дудач І. Активізація мислення учнів за допомогою інтерактивних технологій навчання. // Математика в школах України. – 2007. – № 33.– С. 8–11.
3. Бондаревский В. Г. Воспитание интереса к знаниям и потребности к самообразованию // - М- Просвещение,1985.

4. Забранська Н. Активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках математики. // Математика. – 2004. – серпень № 31– 32. – С. 13–15.

5. Калашник І.І. Стимулювання особистісного розвитку учнів на уроках математики за допомогою інтерактивного навчання. // Математика в школах України. – 2010. – лютий № 5. – С. 2–6.

6. Коберник О. М. Активізація навчально-пізнавальної діяльності школярів// Рідна школа, 2012– № 12. – С. 55–60.

7. Повстемська В. Активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках математики як засіб підвищення результативності навчального процесу // Математика в школах України. – 2004. – № 34. – С. 2–5.

8. Пушкіна О. Активізація розумової активності та розвиток творчої

ініціативи на уроках математики. // Математика в школах України. – 2005. – № 31. – С. 2–5.
9. Драйден Г., Дж. Вос // Революція в навчанні - Л.- Літопис -2005 

завантажити